1. Принцип дії та будова термопари
Як працюють термопари? Термопари працюють завдяки різниці в термоелектричних властивостях різних металів, що дозволяє вимірювати температуру на основі змін напруги. Ці вимірювальні прилади складаються з двох металевих проводів, з'єднаних на одному кінці, кожен з яких має різні термоелектричні властивості. Коли температура з'єднання підвищується, носії заряду прискорюються і переміщуються в бік холоднішого кінця. Цей рух генерує напругу, яка зростає із підвищенням температури та провідності використовуваних металів. Це термоелектричне явище, відоме як ефект Зеебека, спричиняє різну провідність у кожному з металів, що призводить до виникнення різних напруг на обох «ніжках». Різниця між цими напругами (позначена як UT1) дозволяє вимірювати температуру в точці з'єднання або безпосередньо в точці вимірювання.
На другому кінці, де термопара з'єднується з вимірювальним приладом, виникають дві часткові напруги (UT2a і UT2b). Їхня сума, яка також виникла б у разі короткого замикання термопари при заданій температурі, відображає температуру в точці з'єднання, яка називається холодним з'єднанням. Ця виміряна напруга дозволяє визначити різницю температур – різницю між гарячою точкою вимірювання та холоднішим холодним з'єднанням.